Большинство респондентов считают,что в Украине коррупция наиболее распространена на таможне и в судах. Об этом свидетельствуют опубликованные 10 июня результаты опроса Киевского международного института социологии (КМИС).

Ключові висновки 

Для більш обґрунтованих висновків слід враховувати динаміку не лише між 2018 та 2021 роками, а й включати дані 2015 року там, де це можливо. І 2015, і 2021 – це роки великої надії українців на зміни та перетворення. При інтерпретації даних слід також враховувати, що у багатьох сенсах 2018 рік вирізняється з-поміж усього п’ятнадцятирічного масиву повсюдним песимізмом та соціальною апатією. Тож якщо ми коротко узагальнимо найважливіші висновки опитування 2021 року, то слід зазначити наступне:

  • Дані 2021 року свідчать, що корупція стала проблемою номер один для країни. Існує спокуса сказати, що порівняно з 2018 та 2015 роками корупція стає все важливішою для українців, однак це твердження є не зовсім правильним, адже в оцінці серйозності цієї проблеми респонденти послідовні: 94,4% у 2015 році, 93,7% у 2018 та 93,5% у 2021відповідно. Корупція опинилася на першому місці серед найбільш серйозних проблем через відчутне зниження важливостітаких проблем як висока вартість життя та низькі зарплати” та “військовий конфлікт в Донецькій та Луганській областях”. Більше того, інші опитування показують, що включення опції “COVID-19” призводить до зміни набору переваг. В опитуванні Програми «Долучайся!» як жінки, так і чоловіки вказали, що корупція є дуже серйозною проблемою (74,9% жінок, 75,6% чоловіків). Молоде покоління (18-29 років) продемонструвало найнижче занепокоєння проблемою корупції (70,6% вважають, що це дуже серйозна проблема), а група респондентів віком понад 60 років була налаштована найбільш песимістично (76,8% зазначили, що корупція є дуже серйозною проблемою). 
  • На прохання обрати найбільш згубний тип корупції серед політичної корупції на найвищому рівні, повсякденної чи корупції в бізнесі, респонденти рішуче називали політичну корупцію. 87,2% українців вважають цю проблему “серйозною” або “дуже серйозною”. Жінки менше за чоловіків (65,3% проти 68,2%) вважають політичну корупцію дуже серйозною проблемою. 49.9% як жінок, так і чоловіків одностайно вважають побутову корупцію  дуже серйозною проблемою. Найбільше засуджують як політичну, так і побутову корупцію респонденти старшого віку (60+), мешканці сільської місцевості та ті, хто має початкову чи середню освіту. 
  • У 2021 році громадяни менше стикалися з корупцією. Порівняно з 2018 роком, менше українців стикалися з вимаганням хабарів (19,4% проти 36,8%) або користувалися своїми особистими зв’язкамидля вирішення справ («блат»)(12,5% проти 17%). Водночас випадки пропонування хабаря дещо почастішали –  11,6% у 2018 році проти 14,6% у 2021 р. Можна навести кілька причин чому зменшився особистий досвід корупції, проте жодна з них не може пояснити загальну картину. Так, протягом 2020 року та на початку 2021 року українці менше контактували з владою через пандемію, особливо з тими її представниками, які, як вважають громадяни, більш схильні до корупції. Наприклад, контакти з представниками системи охорони здоров’я зменшились із 64% до 55%. Скоротилися взаємодія зі школою та соціальними службами. Ще одним можливим фактором зменшення особистого досвіду корупції стало зростання кількості центрів надання адміністративних послуг та поширення електронних сервісів (наприклад, портал і програма «Дія»), які мінімізували прямі контакти та забезпечили конфіденційність у наданні адміністративних послуг. У 2021 році молоді чоловіки – мешканці міст віком до 45 років – стикалися з вимаганням хабарів частіше, ніж інші демографічні групи. Що ж стосується пропонування хабаря, то суттєвої різниці між усіма демографічними групами немає. Чоловіки – мешканці міст у віці 30-44 років дещо частіше використовують особисті зв’язки. Найбільше про випадки вимагання говорили респонденти з Одеської, Сумської, Харківської та Кіровоградської, а найменше – мешканці Чернігівської та Миколаївської областей. В Одеській, Харківській та Донецькій областях найчастіше пропонують хабарі, а використовують свої зв’язки у спілкуванні з державними чиновниками найбільше у Харківській, Кіровоградській та Івано-Франківській областях. Хоч кількість випадків вимагання хабаря і зменшилася в 2021 році, проте найчастіше це траплялося  у школах, закладах охорони здоров’я та системі вищої освіти. Добровільне хабарництво трапляється найчастіше у шкільній системі. Загалом, випадки хабарництва та використання особистих зв’язків зросли у багатьох інших сферах, особливо в сфері оформлення чи надання соціальних виплат та сфері державних закупівель.
  • Українці все частіше зазначають, що корупцію не можна виправдати навіть у випадках, коли вона допоможе вирішити важливу особисту справу. Так, з 2015 року кількість громадян, які відзначають, що корупція в більшості випадків може бути виправданою, зменшилася з 19,1% (2015) до 14,3% (2018) і 13,0% у 2021 році. Частка українців, які вважають, що корупцію ніколи не можна виправдати, зросла з 37,4% (2015) до 41,5% (2018) і, нарешті, до 42,0% (2021). Наймолодші українці (18-29) трохи поблажливіші до корупції, ніж найстаріше покоління (60+): 13,1% молодих людей вважають, що корупція в більшості випадків може бути виправданою на відміну від 11,7% серед респондентів віком понад 60 років. У той же час лише 39,8% серед наймолодшої вікової групи вважають, що корупція ніколи не може бути виправданою, проти 44,4% з-поміж найстарших  респондентів. Сільські жителі також набагато категоричніші у своїй нетерпимості до корупції: 47,3% сільських жителів на відміну від 39,7% жителів міст вважають, що корупції немає виправдання.
  • Респонденти вважають, що громадяни (67,0%), засоби масової інформації (41,7%) та громадські організації (39,7%) найбільше хочуть подолати корупцію. Це не обов’язково означає, що для цього вони роблять відчутні кроки. Українці вважають, що серед усіх державних органів та установ найбільшу готовність боротися з корупцією має Президент та його Офіс (19,4%). Найбільшими прихильниками цієї думки є студенти з незавершеною вищою освітою, респонденти віком 18-29 років та люди, які проживають у сільській місцевості.
  • Усе більше українців вважають що саме державні органи є відповідальними за боротьбу з корупцією. Президент та його Офіс традиційно вважаються установами найбільш відповідальними за цю роботу (60,6% у 2015 році, 63% у 2018 році та 55% у 2021 році). Кількість громадян, що покладають відповідальність за протидію корупції на спеціалізовані антикорупційні органи, також зросла: Національне антикорупційне бюро (НАБУ) – 16% у 2015 році, 19,8% у 2018 році та 26,2% у 2021 році; Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) – 15,2% у 2018 році та 23,4% у 2021 році; Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) – 11,5% у 2018 році та 16,9% у 2021 році. Вищий антикорупційний суд (ВАСК) вказали 26,3% респондентів у 2021 році.
  • У той час як все більше українців покладають відповідальність на урядові інституції та нові антикорупційні органи, відсоток громадян, які вважають, що українці мають самі боротися з корупцією, зменшився з 24% у 2015 році до 10,8% у 2018 році та до 8,5% у 2021 р. Результати 2021 року демонструють відсутність значних гендерних відмінностей у відповідях на це питання. Водночас, молоді респонденти (18–19 років), як правило, покладають більшу відповідальність на громадян, ніж найстарші (11,1% проти 7% відповідно). Окрім цього, респонденти з незакінченою вищою освітою вказують, що громадяни – це найважливіший гравець у боротьбі з корупцією частіше, ніж респонденти з іншими рівнями освіти (13,9%).
  • Українці менш скептично оцінюють ефективність антикорупційної роботи державних установ. Проте ці дані не можна трактувати як свідчення того, що у 2021 році  зросло сприйняття держави як ефективний борець з корупцією. Однак, частка респондентів, які вважають, що державні органи “зовсім неефективні”, зменшилась на 12,3% порівняно з 2018 роком. Жінки, як правило, поблажливіше оцінюють ефективність антикорупційної діяльності державних інституцій: 68,9% жінок порівняно з 72,1% чоловіків вказали, що дії держави неефективні. Іншим важливим спостереженням є те, що респонденти з нижчим рівнем життя є більш категоричними, ніж більш заможні. 74,9% респондентів, які не мають достатньо коштів, щоб забезпечити себе продуктами харчування, вважають, що держава не змогла вирішити проблему корупції, на відміну від 58,8% тих, хто може дозволити собі дорогі покупки та заощадження.
  • Шість із десяти українців (63%) вважають, що корупція є дуже поширеною в суспільстві (порівняно з 63,8% у 2015 році та 65,5% у 2018 році). Водночас дедалі більше респондентів переконані, що ця ситуація залишається стабільно поганою (тобто корупція залишається “стабільно поширеною”). Кількість респондентів, які вважають, що “справи погіршились” у 2021 році (34,1%), повернулася до результатів 2015 року (34%). Жінки та чоловіки одноголосно відзначали, що корупція стала більш поширеною (33,9% та 34,4% відповідно). Наймолодша категорія респондентів виявилась більш оптимістично налаштованою (лише 24,8% зазначили, що справи погіршились) порівняно з найстаршими респондентами (37,7% повідомили про погіршення ситуації). Найбільш песимістичних респондентами також виявились і українці з найнижчим рівнем освіти (початкова чи середня) (37,7%).
  • Переконання про поширеність корупції в державних установах та на всіх рівнях влади в основному повертається до рівня 2015 року. У 2021 році 64.5% українців вважають, що корупція дуже поширена у Верховній Раді; 52.9% – у Кабінеті  Міністрів (67,6% у 2018 році та 54,8% у 2015 році); Президента та його Офіс вказали 40,4% (66,1% у 2018 році та 46,4% у 2015 році); обласні органи влади – 38,5% (45,7% у 2018 році та 42,3% у 2015 році); місцеве самоврядування – 29,2% (38,5% у 2018 році та 34,3% у 2015 році). Наведені результати дозволяють припустити, що дані 2018 року демонструють суспільний песимізм, який варто розглядати як відхилення, тоді як найбільш доречним є порівняння 2015 та 2021 років, як другого року каденції двох українських президентів – Порошенка та Зеленського.
  • Топ-5 сфер, в яких українці вважають корупцію найбільш поширеною у 2021 році, це: митниця (55,1%), суди (54,8%), прокуратура (46,4%), медична допомога (46,1%) та вирішення питань приватизації, власності на землю та землекористування (43,8%). З іншого боку, до п’ятірки сфер, в яких громадяни фактично повідомляють про корупційні правопорушення у 2020 та 2021 роках увійшли: охорона здоров’я (54,5%), освіта (школи та вчителі) (18,8%), страхування на випадок безробіття та соціальне забезпечення (16,7%) , центри надання адміністративних послуг (11,9%).

На регіональному рівні громадяни 17 областей та міста Києва вважають, що рівень корупції знизився або залишився незмінним порівняно з 2018 роком. Респонденти 7 областей (Дніпропетровської, Івано-Франківської, Львівської, Одеської, Полтавської, Черкаської, Чернівецької) демонструють менше ентузіазму.

  • Порівняно з 2018 роком, українці повідомляють, що вони отримують менше інформації про антикорупційні реформи та кампанії державних структур (незважаючи на те, що на них покладається дедалі більша відповідальність). Так, 7,8% респондентів чули про антикорупційну діяльність, реформи чи кампанії НАБУ (29,6% у 2018 році); 6,5% – САПу (21,5% у 2018 році), 6,3% – НАЗК (19,1% у 2018 році); 6,4% – Вищого Антикорупційного Суду. Респонденти також зазначили, що вони менше чули про діяльність неурядових організацій – 8,8% у 2021 році порівняно з 21,4% у 2018 році. Швидка трансформація уподобань ЗМІ, посилення тенденцій до появи “інформаційних бульбашок” у соціальних мережах та пов’язані з пандемією зміни в споживанні інформації частково пояснюють ці результати.
  • Говорячи про першопричини корупції, у 2021 році все більше українців вважають, що корупція спричинена недостатньою чіткістю процедур (35.1% у 2021 проти 31.7% у 2018)   та низьким рівнем обізнаності громадян з цими правилами та процедурами (31.8% у 2021 проти 23.9% у 2018). Незважаючи на ріст популярності цих двох факторів, респонденти вказують на першому місці відсутність належного покарання за корупцію  (74,5% у 2021 році).
  • Порівняно з попередніми результатами, у 2021 році українці менш песимістично налаштовані, коли йдеться про можливість громадян боротися з корупцією. Частка тих, хто вважає, що громадяни ніяк не можуть вплинути на рівень корупції, зменшилась удвічі (з 34,8% у 2018 році до 17,5% у 2021 році). Тим не менше, коли респондентів запитували про готовність відстоювати свої права перед чиновниками, то результати виявились менш оптимістичними, ніж раніше (36,7% у 2015 році, 30,6% у 2018 та 26,4% у 2021). Що важливо, жінки виявили набагато нижчу готовність відстоювати свої права у бюрократів – 22,7% жінок та 30,9% чоловіків відповіли, що вони “повністю готові” або “готові” це зробити. Молодші респонденти віком 18-29 та 30-44 виявились більш ініціативними (31,6% та 30,4% вказали готовність), ніж респонденти старші 60 років (лише 18,4%). Цікаво, що жителі сільської місцевості (29,6%) заявили про вищу готовність, ніж мешканці міст (25,0%), а українці з вищим рівнем освіти (закінчена вища освіта – 33,6%) значно перевершили тих, хто має початкову або неповну середню освіту (14,8%).  

В частности, 55,1% опрошенных сказали, что больше всего коррупционных схем на таможне, 54,8% – в украинских судах.